Наші послуги

Виграли судовий процес та зменшили суму заборгованості - Вектор плюс

 

Ця стаття знадобиться тим, у кого існує спір та суд з колекторами. Якщо у вас виникають запитання: як не платити проблемний кредит колекторам, як перемогти колекторів, як виграти суд у ТОВ Вектор плюс, як зменшити суму кредитної заборгованості за позовною давністю, як застосувати позовну давність відносно кожного платежу окремо, як списати пеню, проценти та тіло кредиту, то інформація в цій стаття вам знадобиться.

   IMG 7158

Партнер Юридичної компанії «Майоров, Нерсесян та партнери», кредитний юрист Роман Коротя захищав позичальника та представляв його інтереси в судовому процесі з ТОВ Вектор плюс.


Спір виник відносно наступної ситуації: між позичальником та ПАТ Сведбанк був укладений кредитний договір.     З часом ПАТ Сведбанк шляхом укладення договору факторингу передав борг колекторам – ТОВ Вектор плюс. Вектор плюс звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.


Проаналізувавши документи, ми зробили висновок, що можна застосувати позовну давність окремо відносно кожного платежу і таким чином значно зменшити суму боргу. Справа в тому, що колектори звернулися до суду в 2014 році, а строк повернення кредиту закінчувався в 2012 році. В цій ситуації, як ми бачемо, загальний строк позовної давності в 3 роки не пройшов, і в такій ситуації доцільно застосовувати позовну давність відносно окремих платежів. Нами було проведені відповідні розрахунки та на їх основі була написана заява про застосування позовної давності (її зміст буду нижче).


Суд першої інстанції позов задовольнив лише частково і списав лише неустойку, а що стосується процентів та тіла кредиту, то вони були стягненні в розмірах зазначених в позові колекторів. Суд не зменшив тіло кредиту та проценти, оскільки позивач подав до суду довідку, яка підтверджувала, що позичальник начебто сплачувала кредит в 2013-2014 роках і таким чином переривала позовну давність. А відповідно до законодавства, якщо позовна давність переривається, то її перебіг розпочинається заново. І позивач зазначав, що позовна давність на частину заборгваності не пройшла оскільки вона переривалася.


Нами була подана апеляційна скарга на вказане незаконне рішення. Обгрунтування скарги полягало в тому, що ніякою довідкою не може підтверджуватися сплата грошових коштів за кредитом. Доказами сплати є лише первинні бухгалтерські облікові документи. Суд апеляційної інстанції доводи зазначені в апеляційній скарзі взяв до уваги, скасував незаконне рішення та зменшив суму заборгованості до розміру, який ми зазначали. Касаційна скарга не подавалася.

  

Якщо Ви боржник по кредиту і на Вас колектори подали в суд, зверніться за номером телефону, що зазначений нижче, та отримайте консультацію від адвокатів по кредитам.

 

Korotya ukr

 

Нижче будуть надані для ознайомлення та використання копії відповідного судового рішення, а також документи, які нами подавалися.

 

 

Державний герб України

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 213/2546/14-ц 22-ц/774/884/К/15

Справа № 213/2546/14-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/943/К/15 інстанції - Соловйова Л.Я.

Категорія 27 (3) Доповідач - Савіна Г.О.

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів - Братіщевої Л.А., Грищенко Н.М.,

при секретарі - Герасимчук Г.І.,

за участю - представника позивача - Попова Євгена Васильовича,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

 

У липні 2014 рокуТовариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0309/0507/88-248, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти в сумі 150000,00 грн.

28 листопада 2012 року ПАТ "Сведбанк" відступило ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" свої права вимоги за зобов'язаннями відповідача за кредитним договором.

У порушення умов укладеного кредитного договору відповідач, як боржник, належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим виникла заборгованість, розмір якої станом на 07 травня 2014 року становить 311654,10 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 126250,00 грн., заборгованість по процентам 88796,56 грн., пеня в розмірі 96607,54 грн. та яку разом із судовими витратами в сумі 3141,87 грн. позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволені частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №0309/0507/88-248 від 22.05.2007 року, станом на 07.05.2014 року в розмірі 215046 грн. 56 коп., з яких: 126250,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту та 88796,56 грн. - заборгованість по процентам та 2150 грн. 47 коп. судового збору.

У задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 нарахованої пені в розмірі 96607 грн. 54 коп. та судового збору в сумі 991 грн. 40 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про зміну рішення суду та ухвалення нового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» боргу в розмірі 112269,80 грн. Зокрема, вважає, що судом безпідставно не задоволено в повному обсязі заяву про застосування строку позовної давності, яка подавалася відповідачем, та є підставою для задоволення позову лише у розмірі 112269,80 грн., а також дійшов помилкового висновку щодо доведеності позивачем факту надходження від відповідача платежів на погашення заборгованості за кредитним договором протягом 2013-2014 років, взявши до уваги довідку підписану представником позивача, яка не є належним доказом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №0309/0507/88-248, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 150000,00 грн., на строк - з моменту фактичної видачі кредиту по 21 травня 2017 року включно, та на умовах, передбачених у цьому Договорі, а Позичальник зобов'язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим Договором.

Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 19% річних. Погашення кредиту здійснюється щомісяця до 10 числа кожного місяця, за попередній місяць. Нараховані проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником одночасно з погашенням кредиту. Договір вступає в силу з моменту його укладання у письмовій формі і діє до повного погашення кредиту, сплати відсотків, можливих неустойок, відшкодування збитків, завданих порушенням умов цього договору, та повного виконання Позичальником усіх інших умов цього Договору. Договір підписаний сторонами та завірений печаткою банк.

Свої зобов'язання по кредитному договору відповідач належним чином не виконує.

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу №15, відповідно до якого банк відступив факторові права вимоги заборгованостей по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначеними в реєстрі заборгованостей, зокрема з ОСОБА_3, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набув право вимоги такої заборгованості від боржників та передає банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.

Згідно витягу з реєстру заборгованостей боржників №1-Б банк відступив фактору право вимоги на заборгованість відповідачки, яка має загальну заборгованість по кредитному договору №0309/0507/88-248 від 22.05.2007 року, станом на 28.11.2012 року в розмірі 314 187,10 грн., з яких 126250,00 грн. - основна сума кредиту, 91329,56 грн. - заборгованість по процентам, 96607,54 грн. - пеня.

На виконання п.4.4 Договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року, Банк передав, а Фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність Прав грошових Вимог до Боржників, зокрема до відповідача по справі, що підтверджується укладеним 23 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та ТОВ "ФК "Вектор Плюс" Актом №27 прийому-передачі документації за Договором факторингу №15 від 28 листопада 2012 року.

Відповідач була повідомлена ПАТ "Сведбанк" про відступлення права грошової вимоги та необхідність сплати заборгованості по кредиту новому кредитору. Також її було повідомлено, що разом із відступлення прав вимоги банк передав фактору персональні дані, що пов'язані із правами вимоги за кредитним договором, у обсязі, необхідному для здійснення цих прав фактором.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач набув право вимагати від відповідача дострокового повернення кредиту, а позичальник повинен був на вимогу кредитора достроково повернути кредит в повному обсязі та сплатити нараховані відсотки за користування кредитом, інші платежі та нарахування за кредитним договором.

Відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 було направлено досудову вимогу №1147-юр від 15.11.2013 року про дострокове повернення кредиту, але зазначена вимога виконана не була.

Згідно довідки розрахунку заборгованості позивача, заборгованість відповідача по договору кредиту станом на 28.11.2012 року складала 314187,10 грн., з яких: 126250,00 грн. - основна сума кредиту, 91329,56 грн. - заборгованість по процентам, 96 607,54 грн. - пеня. Заборгованість по процентам за період з 28.11.2012 року по 07.05.2014 року зменшилась, в зв'язку з надходженням від відповідача платежів в рахунок погашення заборгованості в загальному розмірі 2533 грн., а саме погашено: 28.03.2013 року - 500,00 грн., 29.04.2013 року - 700,00 грн., 31.07.2013 року - 283,00 грн., 25.12.2013 року - 500,00 грн., 28.01.2014 року - 350,00 грн., 28.02.2014 року - 100,00 грн., 28.03.2014 року - 100,00 грн. Заборгованість станом на 07.05.2014 року складає 311 654,10 грн., з яких: 126 250,00 грн. - основна сума кредиту, 88796,56 грн. - заборгованість по процентам, 96 607,54 грн. - пеня.

Встановлено також, що Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк" та затвердило таку зміну рішенням Річних Загальних Зборів акціонерів від 29.04.2013 року.

Крім того, встановлено, що при укладенні відповідачем Кредитного договору з Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" її прізвище, ім'я та по-батькові, згідно паспорту Серії НОМЕР_1, виданого Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 31 серпня 1999 року, зазначалось як ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте в ході судового засідання відповідачем був наданий паспорт Серії НОМЕР_2, виданий Інгулецьким РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 18 грудня 2001 року, в якому її прізвище, ім'я та по батькові зазначено як ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з чим остання, ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2014 року, визнана належним відповідачем по даній справі.

Згідно довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що строк позовної давності відносно заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 заборгованості за кредитом в розмірі 126250,00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 88796,56 грн. позивачем не пропущений, а тому дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як встановлено судом та убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань (п. 9.9), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - до 10 числа кожного місяця.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного місяця з 1 по 10 число, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як убачається із матеріалів справи ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» за захистом свого порушеного права звернувся до суду 03.07.2014 року.

З урахуванням вищевикладених положень з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти за період з 03.07.2011 року за три роки, що передують зверненню до суду з позовом, по 21.05.2017 року (закінчення загального строку виконання кредитного зобов'язання) - в сумі 88750,00 грн.

Періодом нарахування процентів є - з 03.07.2011 року по 28.11.2012 року (дата, до якої згідно розрахунку заборгованості нараховані проценти), тобто 529 днів.

Процентна ставка за користування кредитом, визначена кредитним договором становить - 19% річних.

Таким чином з боржника підлягає стягненню сума процентів за користування кредитом у розмірі 23519,80 грн.

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором №0309/0507/88-248 від 22.05.2007 року становить: 88750,00 грн. (тіло кредиту) + 23519,80 грн. (проценти за користування) = 112269,80 грн.

Посилання представника позивача на довідку, згідно якої від відповідача в період з 28.11.2012 року по 07.05.2014 року в рахунок погашення заборгованості надходили кошти, в зв'язку з чим має місце переривання перебігу строку позовної давності, на увагу не заслуговують, так як ця довідка не є неналежним доказом по справі, оскільки представник позивача не є особою, уповноваженою на видачу і підпис таких довідок.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити,зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" заборгованість за кредитним договором № 0309/0507/88-248 від 22 травня 2007 року станом на 07 травня 2014 року з 215046 грн. 56 коп., з яких 126250,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 88796 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам до 112269 грн.. 80 коп., з яких 88750,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 23519грн. 80 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом. В іншій частині рішення необхідно залишити без змін.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 514 грн. 00 коп.

Рішення суду в частині відмови позивачу у позові про стягнення з відповідача пені у розмірі 96607,54 грн. не оскаржено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 24 лютого 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюсзаборгованість за кредитним договором № 0309/0507/88-248 від 22 травня 2007 року станом на 07 травня 2014 року з 215046 грн. 56 коп., з яких 126250,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 88796 грн. 56 коп. - заборгованість по процентам до 112269 (сто дванадцяти тисяч двісті шістдесяти дев'яти) грн.. 80 коп., з яких 88750,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 23519грн. 80 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 514 грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Г.О.Савіна

Судді: Л.А.Братіщева

Н.М.Грищенко

 

 

 

 

                                                        

 

До  Апеляційного суду Дніпропетровської області

через Інгулецький районний суд м. Кривий Ріг

Дніпропетровської області

50026, м. Кривий Ріг, вул. Груні Романової, 6-А

Особа, яка подає скаргу: Відповідач: _______________________

____________________________________________

Адреса для направлення судової кореспонденції:

04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, оф. 2

Представник: Коротя Роман Олександрович

04116, м. Київ, вул. Шулявська, 5, оф. 2

Номер телефону: 050-266-27-26

Особи, які беруть участь у справі:

Позивач: ТОВ «ФК Вектор Плюс»

04655, м. Київ, пр.-т. Московський, 28А

Апеляційна скарга

На рішення Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг від 24.02.2015р.

       Пояснення відносно того, що строки на апеляційне оскарження не пропущені:

       Відповідно до ст 294 ЦПКУ  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
       Потрібно зазначити, що ні Скаржник ні її представники не були присутні під час проголошення рішення. Вказана обставина підтверджується тим, що не мала місце в момент проголошення рішення  відео конференція, в режимі якої проводилося судове засідання. Обставина, що відео конференція не проводилася в момент проголошення рішення суду, підтверджується засобами фіксації судового розгляду, які знаходяться в матеріалах справи.

      А оскільки рішення суду Представник скаржника отримав лише 12.03.2015р., що підтверджується відповідними поштовими документами, які мають знаходитися в справі, а апеляційна скарга подається 19.03.2015р., можна стверджувати, що строки на апеляційне оскарження не пропущені.

        Пояснення відносно законності сплати судового збору в розмірі 514 грн.:

        Відповідно до п. 21 Постанови пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014р.«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Законом передбачено сплату судового збору за подання апеляційної    та касаційної скарги на рішення суду з урахуванням оспорюваної суми (підпункти 8, 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI). При цьому оспорюваною є та сума, зі стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується    в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

       Виходячи з того, що Відповідач не оскаржує суму грошових коштів  в розмірі 112 269,80 грн., а оскаржує різницю між вказаною сумою та сумою присудженою за рішенням суду (215 046, 56 грн), яка становить 102 776, 76, то і судовий збір вона має платити виходячи з цієї суми та з урахуванням вищевказаної постанови пленуму ВССУ.

      Отже, сплата судового збору мала місце в розмірі 514 грн оскільки 102 776, 76 грн * 1% (згідно підпункту 1, п.1 ч. 2 ст 4 ЗУ «Про судовий збір) = 1027, 76 грн. і якщо вирахувати 50% з цієї суми (згідно підпункту 8, п.1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір), то виходиться сума в розмірі 514 грн.

       Обгрунтування апеляційної скарги полягає в наступному:

      24.02.2015р. Інгулецьким районним судом м. Кривий Ріг було ухвалено рішення яким позов ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» до _________________ про стягнення заборгованості було задоволено частково, а саме стягнуто заборгованість в розмірі 215 046, 56 грн.

     Потрібно зазначити, що вказане рішення суду є частково незаконним та необґрунтованим, оскільки судом безпідставно не задоволено в повному обсязі заяву про застосування позовної давності, яка подавалася Відповідачем, що є підставою для задоволення позову лише в розмірі 112 269,8 грн.

      Обгрунтування позиції відносно того, що мала бути задоволена заява про застосування позовної давності та на підставі цього мав бути задоволений позов лише в розмірі 112 269,8 грн, полягає в наступному:

      Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 06.11.2013р., ухваленої по справі №6-116цс13, яка є обов’язковою для виконання всіма органами судової влади України відповідно до ст. 360-7 ЦПКУ, позовна давність за кредитними зобов’язаннями, які виконуються сплатою окремих платежів, рахується окремо відносно кожного платежу. Аналогічна позиція відображена в наступних Постановах ВСУ: Постанові ВСУ від 17.09.2014р. по справі 6-95цс14; Постанові ВСУ від 22.10.2014р. по справі 6-127цс14; Постанові ВСУ від 12.11.2014р. по справі 6-167цс14; Постанові ВСУ від 19.11.2014р. по справі 6-160цс14; Постанові ВСУ від 19.03.2014р. по справі 6-95цс14; Постанові ВСУ від 01.10.2014р. по справі 6-133цс14; Постанові ВСУ від 18.06.2014р. по справі 6-61цс14.

     Відповідно до ст. 257 ЦКУ Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

      Отже, якщо дивитися через призму вказаних норм права на спір який виник за кредитним договором № 0309/0507/88-248 від 22.05.2007р., та враховувати що Позивач звернувся до суду 03.07.2014р., що підтверджується відміткою на позовній заяві, то виходить, що боржник має платити суми грошових коштів по тілу кредиту за період з 03.07.2011р.(дата яка з’являться внаслідок віднімання 3 років від дня звернення до суду) по 21.05.2017р.,(закінчення загального строку виконання кредитного зобов’язання) - тобто в сумі 88 750,00 грн. Вказані сума вирахувана згідно графіку погашення кредиту, який знаходиться в матеріалах справи.

     Суми грошових коштів, які передбачені в графіку платежів до 03.07.2011р., сплаті відповідно не підлягають.

      Якщо вищезазначеним чином аналізувати ситуацію по процентам за користування коштами, то виходить наступний стан речей:

     Сума на яку нараховують проценти – 88 750,00 грн;

     Період за який рахуються проценти – з 03.07.2011р. (дата, яка визначена шляхом віднімання  3 років з дня звернення до суду)  по 28.11.2012р. (дата, до якої згідно розрахунку заборгованості нараховані проценти), тобто 529 днів: з 03.07.2011р. по 03.07.2012р. -  365 днів і з 03.07.2012р. по 28.11.2012р. - 148 днів.

     Процент за користування, який визначений кредитним договором – 19% річних.

      Розрахунок за період з 03.07.2011р. по 03.07.2012р.: 88 750,00 грн * 19 % = 16 862,5 грн.

      Розрахунок за період з 03.07.2012р. по 28.11.2012р.: 88 750,00 грн * 19 % * 148 днів / 365 днів = 6 837, 3 грн.

     Тобто боржник має платити суми грошових коштів по процентам за користування в розмірі 16 682,5  грн., + 6 837, 3 грн., = 23 519, 8 грн.

     Отже, сторона боржника має заплатити за кредитним договором № 0309/0507/88-248 від 22.05.2007р. суму грошових коштів в розмірі 88 750,00 грн (тіло кредиту) + 23 519, 8 грн. (проценти за користування) = 112 269, 8 грн.

     Відповідно до ст. 267 ЦКУ Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обгрунтування незаконності  висновків суду, внаслідок яких була залишена без задоволення заява про застосування позовної давності:

        На 5 та 6 аркушах рішення зазначено: «Судом встановлено, що відповідачем ______________________. за період з 28.03.2013р. по 28.03.2014р. надходили платежі в рахунок погашення заборгованості по кредиту, тобто у відповідності до ст 264 ЦКУ строк позовної давності перервано. При цьому суд не приймає до уваги покази представника відповідача Коротя Р.О. відносно того, що відповідач протягом 2013-2014 років не здійснювала внесення коштів  в рахунок погашення заборгованості по кредиту, оскільки доказів на підтвердження цих обставин ані відповідачем, ані його представниками надано не було, клопотання про їх отримання до суду не надходило.»

    Не об’єктивність суду проявляється в тому, що він взяв до уваги відомості про НАЧЕБТО сплату кредитних грошових коштів з довідки особи (позивача), яка зацікавлена в тому, щоб строк позовної давності переривався і щоб стягнути якомога більшу суму грошових коштів. Також вказана довідка підписана особою, повноваження якої не підтверджені в судовому розгляді. Якщо надавати пояснення в правовому полі, то суд грубо порушив ст. 59 ЦПКУ відповідно до якої   Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Порушення цієї норми полягає в тому що довідкою про стан заборгованості, яка видана зацікавленою особою, не може підтверджуватися обставина виконання кредитного зобов’язання, оскільки вказану обставину можуть підтверджувати лише документи, які передбачені ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме первинні бухгалтерські документи. Аналогічної позиції також притримується ВССУ, який в п. 10 узагальнення від 07.02.2014р. про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій зазначає, що Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, можуть бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (Закон № 996-XIV). Довідка на яку посилається суд не відповідає реквізитам визначених в вищевказаній нормі законодавства.

      Також хочу зупинитися на висновку суду відносно того, що я не надав суду ніяких доказів того, що Відповідач не сплачувала грошових коштів. Вважаю цей висновок суду абсурдним: як особа може надати доказ того, що вона не вчиняла певну дію, якщо вона її не вчиняла і як особа може надати докази того, що вона не сплачувала грошові кошти якщо вона їх не сплачувала і їх фізично не існує.

      Але всупереч цим мотивам, які я наводив суду на судовому засідання, суд вирішив, що краще взяти до увагу якусь довідку позивача і не брати до уваги логічних висновків представника відповідача про неможливість наявності в нього будь-яких доказів того, що грошові кошти не сплачувалися, не дивлячись на те, що саме позивач повинен доводити ту обставину, що грошові кошти сплачувалися, а не Відповідач, що грошові кошти не сплачувалися. Виходячи з цього суд грубо порушив  ст. 3,8 Конституції України, ст 5 ЗУ «Про захист прав споживачів» та рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011р. у справі про захист прав споживачів кредитних послуг», які визначають що споживач кредитних послуг є значно слабшою стороною у кредитних правовідносинах і що держава має в першу чергу захищати його права.

   

На підставі вищезазначеного

ПРОШУ

  1. Змінити рішення Інгулецького районного суду м. Кривий ріг від 24.02.2015р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення заборгованості з __________________________ на користь ТОВ «Факторингова компанія Вектор Плюс» в розмірі 112 269,8 грн.
  2. Стягнути з Позивача всі понесені Відповідачем судові витрати.

Додатки:

  1. Квитанція про сплату судового збору;
  2. Копії апеляційної скарги в 2 екз.

Коротя Р.О.                                           _________________                                 20.03.2015р