Перемога над "ПриватБанком" в апеляції: борг зменшено з 85 000 грн до 12 000 грн

У кредитних спорах між банками та позичальниками нерідко трапляються ситуації, коли первісні вимоги кредиторів здаються непомірними. Однак, завдяки наполегливості та кваліфікованій юридичній допомозі, позичальники можуть домогтися справедливого перегляду таких вимог у судовому порядку. Яскравим прикладом цього є нещодавнє рішення Київського апеляційного суду, який частково задовольнив апеляційну скаргу представника  позичальника та значно зменшив суму заборгованості перед Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Рішенням апеляційної інстанції було змінено рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з позичальника. Суд апеляційної інстанції постановив зменшити стягнення з позичальника на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570) за кредитним договором б/н від 14.11.2013 з 85 691 грн 52 коп. до 12 136 грн 17 коп.

Ключові аспекти перемоги в апеляції:

Значне зменшення суми боргу в апеляційній інстанції свідчить про ефективну роботу представника ОСОБА_1, адвоката Майорова Василя Олександровича, та наявність вагомих юридичних підстав для перегляду рішення суду першої інстанції. Можливими причинами такого рішення апеляційного суду могли стати:

• Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права: Суд апеляційної інстанції міг встановити, що районний суд неправильно застосував положення кредитного договору, законодавства про захист прав споживачів, або інші нормативно-правові акти при розрахунку суми заборгованості.
• Неповне з'ясування обставин справи: Апеляційний суд міг дійти висновку, що суд першої інстанції не повною мірою дослідив усі обставини справи, що мали істотне значення для її правильного вирішення.
• Подання нових доказів або переоцінка існуючих: В апеляційній скарзі могли бути наведені нові докази або надано інше тлумачення вже існуючих, що переконали апеляційний суд у необхідності зміни рішення.
• Несправедливість первісного рішення: Апеляційний суд міг визнати первісне рішення несправедливим та таким, що не відповідає принципам розумності та добросовісності.
• Оскарження нарахування штрафів та пені: Значна частина первісної суми боргу могла становити нараховані банком штрафи та пеня, які адвокату вдалося оскаржити в апеляційному суді, довівши їх непропорційність або неправомірність нарахування.

Юридичне значення рішення апеляційного суду:

Рішення Київського апеляційного суду є важливим прецедентом, який підкреслює наступні моменти:

• Право на оскарження судових рішень: Позичальники мають право на перегляд рішень судів першої інстанції, якщо вважають їх необґрунтованими або незаконними.
• Важливість кваліфікованої юридичної допомоги: Успіх в апеляційній інстанції значною мірою залежить від професіоналізму та досвіду адвоката, який представляє інтереси позичальника.
• Можливість значного зменшення боргу: Навіть у справах з великими сумами заборгованості існує можливість домогтися її зменшення в судовому порядку.
• Необхідність ретельного аналізу кредитних договорів та розрахунків банку: Позичальникам слід уважно вивчати умови кредитних договорів та перевіряти правильність розрахунків заборгованості, наданих банком.

Висновки для позичальників:

Випадок є надихаючим прикладом для інших позичальників, які опинилися у складній ситуації з кредитними зобов'язаннями перед банками. У разі отримання судового рішення, яке ви вважаєте несправедливим, не варто опускати руки. Необхідно:

• Звернутися за консультацією до кваліфікованого адвоката: Досвідчений юрист допоможе оцінити перспективи оскарження рішення та розробити ефективну стратегію захисту.
• Ретельно проаналізувати рішення суду першої інстанції: Виявити можливі помилки в застосуванні норм права або неповноту з'ясування обставин справи.
• Підготувати обґрунтовану апеляційну скаргу: Чітко викласти свої аргументи та надати необхідні докази.
• Бути наполегливим у захисті своїх прав: Відстоювати свою позицію в апеляційному суді.

Перемога у апеляційному суді є підтвердженням того, що справедливість може бути відновлена навіть у складних спорах з великими фінансовими установами. Головне – не здаватися та використовувати всі доступні правові механізми для захисту своїх законних інтересів.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року                                                                м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого                Яцини В.Б.,

суддів колегії                 Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майорова Василя Олександровича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

АТ Комерційний банк «Приват Банк» у серпні 2023 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла) Заяву № б/н від 14.11.2013 року.

Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» додані до позовної заяви.

АТ КБ «Приват Банк» у позовній заяві посилався на те, що ОСОБА_1 ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено Відповідача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви додається до позовної заяви).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується Відповідач.

Заявою Відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Виконання Відповідачкою Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Відповідно до виявленого бажання, Відповідачці було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку, яка додається до позову) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.

Для користування кредитним картковим рахунком Відповідачка отримала кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається).

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75000.00грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.51. Договору - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Пунктом 1.1.3.2.3. Договору передбачена можливість Зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки: у Кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Договору; у Позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3. Договору).

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов`язань за даним Договором.

Згідно п.п. 1.1.6.1,1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS - повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання Договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4. Договору.

Відповідачка зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно до п. 2.1.1.12.3.

Погашення Кредиту - поповнення Картрахунку Держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх Банком на Картрахунок Держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.

Таким чином, Відповідачка зобов`язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу

Згідно до п. 1.1.1.49 Договору Мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань Відповідача, які щомісяця повинен сплачувати Відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості Клієнта.

Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку.

Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання Клієнта вважаються простроченими.

Прострочене тіло кредиту - це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено Відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.

Прострочені відсотки - це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені Відповідачем, але не погашені, або погашені частково не у повному обсязі.

Відповідач зобов`язався: на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6, на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

Згідно п. 2.1.1.12.7.2. Договору в разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.1. Договору Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Відповідно до п.п. 2.1.1.12.11. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд".

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідачка станом на 17 липня 2023 року має заборгованість - 85691 грн.52 коп., з яких: 77080 грн. 16 коп - заборгованість за тілом кредита; 8611 грн. 36 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 серпня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.11.2013 року у розмірі 77080 грн. 16 коп. У задоволенні позову у іншій його частині - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, судовий збір у розмірі 2414 грн. 26 коп.

ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду міста Харкова заявою про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В заяві просила суд скасувати заочне Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 січня 2024 року прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 06 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволено. Заочне Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.11.2013 року станом на 17 липня 2023 року в розмірі 85691 грн 52 коп., з яких: 77080 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8611 грн 36 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Майоров Василь Олександрович в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказав, що суд першої інстанції не врахував, що заборгованість у розмірі 77080 грн 16 коп. заборгованість за тілом кредиту сформувалась за рахунок нарахованих відсотків, вказане підтверджується випискою з особового рахунку та розрахунок відповідачки.

Зазначив, що надані розрахунки позивачем неправомірними, а тому у даному випадку має бути застосована позиція ВП ВС викладена у постанові від 03.07.2019 №14-131цс19.

Вважає, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного ним кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказав, що додані до матеріалів справи правила надання батьківських послуг не підписані відповідачем, тому жодні проценти, комісія, пеня та інші грошові суми не могли нараховуватись позивачем.

Зазначив, що ні анкета-заява, ні паспорт, ні витяг з тарифів не містять інформації щодо наміру отримання відповідачем кредитної картки із встановленням кредитного ліміту у відповідному розмірі. Посилається на постанову ВП ВС від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Розрахунок заборгованості не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості, її розміру, а виписки по рахункам відкритим на ім`я відповідача не долучена АТ КБ «Приватбанк» до матеріалів справи.

Вказує, що відповідачка в суд першої інстанції надала власний розрахунок заборгованості, а у виписці з особового рахунку нараховано проценти на списання по кредиту, які підлягають зарахуванню у тіло кредиту у сумі 27 264,45 грн., які суд безпідставно стягнув не врахувавши сплачені проценти у тіло кредиту.

Зазначив, що оскільки заочне рішення було прийнято без повідомлення сторін, відповідачем будь-яких документів своєчасно отримано не було, за таких обставин відповідачка заявляє про застосування строку позовної давності, про що також заявляв у заяві про перегляд заочного рішення. Посилався на постанову ВП ВС від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи у визначених у ст. 367 ЦПК України межах, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення змінити у частині стягнутої суми боргу, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду у повній мірі не відповідає.

Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи за вищевказаним позовом, що в свою чергу позбавило його права особисто прийняти участь у справі, надати пояснення, докази, висловити думку та свої заперечення, заявити про строк позовної давності, з огляду на наступне.

Доводи скарги про те, що суд належним чином не повідомив відповідача про розгляд цієї справи не знайшли своє підтвердження, з огляду на нижчевикладене.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач подаючи до суду першої інстанції заяву про перегляд заочного рішення від 24.11.2023, вказала адресу: АДРЕСА_1 , ел.адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.1 т.2).

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 02 січня 2024 року було прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено судове засідання.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволено. Заочне Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2023 року у справі №638/9523/23 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасовано. Призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін на 27 червня 2024 року на 10-30 год.

Статтею 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У постановах від 14.08.2020 року та від 13.01.2020 року у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 вже знаючи про перегляд заочного рішення неодноразово без зазначення поважних причин не отримала направлену судом поштову кореспонденцію на зазначену нею адресу, яка не була вручена з огляду на те, що адресат відсутній за вказаною адресою та за закінченням терміну зберігання (а.с.44,47,60 т.1). Таку процесуальну поведінку відповідачки колегія суддів вважає недобросовісною, оскільки за обставин цієї справи та згідно своїх процесуальних обов`язків вона була зобов`язана слідкувати за поштовою кореспонденцією від суду та повідомляти суд у разі зміни місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 направлялись судом ухвали та судові повістки також на зазначену нею для зв`язку електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.70,72,80,84 т.2).

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виконав свій обов`язок належним чином повідомити учасників справи про судове засідання, та відповідно до принципу пропорційності, ст. 11 ЦПК України, і обов`язку виконання основного завдання цивільного судочинства, ст. 2 ЦПК України, правильно ураховував, що судові засідання відкладались, а відповідач у судове засідання жодного разу не з`явилася, явку свого представника не забезпечила, так не надала жодного разу доказів поважності неможливості прибути у судове засідання.

Отже, відповідачка у даному випадку є особою із великим ступенем зацікавленості повинна проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи, у даному випадку про перегляд заочного рішення, що свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.

Схожий висновок щодо оцінки дій учасника справи був висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24).

Крім того, інтереси ОСОБА_1 при перегляді заочного рішення представляв адвокат Майоров В.О., який також повинен був слідкувати за розглядом справи через свій електронний кабінет в ЄСІТС відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України, що є його процесуальним обов`язком.

В силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов`язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Право на доступ до суду, передбачено пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає таке: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі «Гарячий проти України» (заява №43925/18) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за не надіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду першої інстанції.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року по справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).

Таким чином, оскільки кореспонденція суду та судові повістки про виклик до суду були направлена, листом рекомендованою кореспонденцією, відповідачу на відому суду адресу та враховуючи, що отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а саме суду, суд першої інстанції в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Оскільки сторона відповідачки продемонструвала недобросовісну процесуальну поведінку, колегія суддів відхиляє доводи скарги, які наведені з цього приводу.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині суми стягнення заборгованості за кредитним договором, яка підлягає до стягнення.

Суд першої інстанції не врахував, що дійсно у анкеті заяві не зазначена відсоткова ставка, тому у цій частині рішення суду підлягає зміні.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 14.11.2013 року.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування банківською картою та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Банком виконані взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №б/н від 14.11.2013 року щодо видачі кредиту.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача було відкрито 4 карткових рахунки (а.с.23).

З довідки про кредитні ліміти станом на 14.12.2021 року кредитний ліміт відповідачки становив 75000,00 грн (а.с.22).

Як вбачається з наданої позивачем довідки, довідки АТ КБ «ПриватБанк» (без дати) про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), старт карткового рахунку відбувся 14.11.2013 року, 14.11.2013 відповідачу було встановлено кредитний ліміт4 000, 00 грн., 14.11.2023 відповідачу зменшено кредитний ліміт до 300 грн., 19.05.2014 року збільшено кредитний ліміт до 8000 грн., 24.06.2015 року зменшено кредитний ліміт до 6010 грн., 23.07.2015 року збільшено кредитний ліміт до 8000 грн., 07.10.2015 року збільшено кредитний ліміт до 9600 грн., 19.04.2017 року збільшено кредитний ліміт до 15000 грн., 04.08.2017 року збільшено кредитний ліміт до 20000 грн., 13.10.2017 року збільшено кредитний ліміт до 25000 грн., 26.10.2020 року збільшено кредитний ліміт до 33000 грн., 29.04.2021 року збільшено кредитний ліміт до 50000 грн., 14.12.2021 року збільшено кредитний ліміт до 75000 грн., 26.12.2022 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а.с.22 т.1).

За змістом довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до укладеного кредитного договору № б/н, були надані наступні кредитні картки:

НОМЕР_2 , дата відкриття 14.11.2013, термін дії 09/16, тип картки «Універсальна»;

НОМЕР_3 , дата відкриття 14.11.2013, термін дії 11/17, тип картки «Універсальна з фото»;

НОМЕР_4 , дата відкриття 12.10.2016, термін дії 07/20, тип картки «Універсальна»;

НОМЕР_5 , дата відкриття 06.09.2019, термін дії 08/23, тип картки «Універсальна» (а.с.23 т.1).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 17 липня 2023 року відповідачка має перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість в розмірі 85691 грн.52 коп., з яких: 77080 грн. 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8611 грн. 36 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.9-21т.1).

Згідно виписки по рахунках ОСОБА_1 за договором № б/н наданого позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами наданими позивачем, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, отримувала кошти через банкомат, тощо (а.с.70-90 т.1).

Відповідно до довідки від 19 грудня 2023 року про рух коштів по картці щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_6 від 14.11.2013 за період з 01.01.2021 по 19.12.2023 кредитний ліміт:0,00 грн, баланс на початок періоду 32 767,99 грн, баланс на кінець періоду - 82691,52 грн, сума витрат за період 872 937,23 грн, сума зарахувань за період 823 013,70 грн (а.с. 27-35 т.2).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідача та його контактну інформацію (а.с. 24).

Також, у вказаній анкеті-заяві не зазначено, яку саме картку відповідач має намір оформити картку та не зрозуміло який встановлено кредитний ліміт. Окрім того, анкета-заява не містить даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії, тощо.

Відповідно до виявленого бажання, Відповідачці було відкрито кредитний рахунок (що підтверджується Випискою по рахунку, яка додається до позову) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, з урахуванням складових його повної вартості, зокрема, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався також на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, Універсальна ГОЛД, Platinum, World BlackEdition , Visa Signature, MC WorldElite, Visa Infinite та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: undefined, як невід`ємні частини спірного договору.

Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна, Універсальна ГОЛД, Platinum, World BlackEdition, Visa Signature, MC WorldElite, Visa Infinite та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: undefined, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» ознайомилася та погодилася відповідачка, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та, що саме зазначені документи містили умови щодо нарахування відсотків за користування кредитом, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та за відсутності наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи банку, відсутність у заяві домовленості сторін про порядок сплати відсотків за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк»(www.privatbank.ua), ним неодноразово змінювалися, а тому надана позивачем роздруківка із сайту не може вважатись належним доказом.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Так, у даній постанові Великої Палати Верховного Суду відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, за відсутності доказів, що відповідачка саме з ними ознайомилась при підписанні Анкети-заяви від 14.11.2013, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені.

У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем, однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачкою фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 85691 грн 52 коп., з яких: 77080 грн 16 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 8611 грн 36 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом.

Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав.

Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 14.11.2013 року містить підпис відповідача. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред`явив.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно матеріалів справи встановлено, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору між сторонами.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що надані АТ КБ «Приватбанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач, відповідно до наданого позивачем розрахунку, виписки, користувалася кредитними коштами, наданими йому АТ КБ «Приватбанк» за договором б/н від 14 листопада 2013 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Виписка за картковим рахунком відповідача, що міститься в матеріалах справи є належним доказом для визначення заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України  від 04 липня 2018 року №75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц.

Як вбачається з виписки по банківському рахунку відповідачки - ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифами, які відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала (а.с.70-90 т.1).

Відтак, суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідачки про те, що матеріали справи не містять документів бухгалтерського обліку (виписки) банку, які відображають облік здійснених операцій за певний період за договором, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Однак, всупереч ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що в анкеті-заяві від 14 листопада 2013 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, а отже списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є безпідставним. Тому ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22, який відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України слід урахувати у даній справі.

За таких обставин суд має здійснити самостійний розрахунок заборгованості перед банком. На підставі розрахунку заборгованості відповідача у сукупності з наданим банком розрахунком заборгованості та випискою. Відтак з довідки від 19 грудня 2023 року про рух коштів по картці щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_6 від 14.11.2013 за період з 01.01.2021 по 19.12.2023, вбачається, що відповідач дійсно витратила 872 937,23 грн, а погасила 823 013,70 грн (а.с. 27-35 т.2), однак частину із сплачених нею коштів банком, а саме 37 787, 36 грн, безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, тоді як анкета-заява від 14.11.2013 не містить домовленості сторін про сплату відсотків та інших платежів, а також умов щодо відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

Оскільки, позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитним лімітом, то внесені відповідачем кошти повинні були бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що стягненню з ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 12 136,17 грн, тобто, різниця між фактично витраченими коштами та внесеними коштами в межах кредитного ліміту (872 937,23 - 823 013, 70 - 37 787, 36).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь банку суми слід змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитом за рахунок протиправно списаних банком відсотків з 85 691, 52 грн до 12 136,17 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що розрахунок заборгованості не може бути належним та допустимим доказом на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості, її розміру, а виписки по рахункам відкритим на ім`я відповідача не долучена АТ КБ «Приватбанк» до матеріалів справи; відповідачка в суд першої інстанції надала власний розрахунок заборгованості, а у виписці з особового рахунку нараховано проценти на списання по кредиту, які підлягають зарахуванню у тіло кредиту у сумі 27 264,45 грн., які суд безпідставно стягнув не врахувавши сплачені проценти у тіло кредиту, колегія суддів відхиляє, з огляду на вищевикладене.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, то колегія суддів відмовляє у його задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 258, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, зобов`язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки про строк дії перевипущеної картки складає 08/23 (а.с.23 т.1), а позов до суду подано поштою 29.07.2023, що підтверджується наданими доказами позивачем у додатках до відзиву на заяву про перегляд заочного рішення у справі (а.с.49-55 т.2).

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що позивач звернувся до суду у межах загального 3-х річного строку позовної давності, а тому клопотання про застосування строку позовної давності, задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13  статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду АТ КБ «Приватбанк» сплатило судовий збір у сумі 2684,00 грн (а.с. 69 т.1).

Оскільки позовні вимоги АТ «Приватбанк» задоволено частково, а саме на 14,16% (12136,17 х 100) : 85691,52), то позивач має право на відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у сумі 380,05 грн (2684 х14,16 %).

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4026,00 грн (а.с.105 т.2).

Враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, зменшено суму, що підлягає стягненню, банком відповідачу має бути компенсовано пропорційно незадоволених позовних вимог 3455,92 грн судового збору (4026 х 85,84 %).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, різниця між зазначеними сумами, що становить 3075,87 грн (3455,92-380,05), має бути стягнута з АТ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Майорова Василя Олександровича - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2024 року, змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК».

Зменшити стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованості за кредитним договором б/н від 14.11.2013: з 85 691 грн 52 коп. - до 12 136 грн (дванадцять тисяч сто тридцять шість гривень) 17 коп.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 3075 грн (три тисячі сімдесят п`ять гривень) 87 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2025 року.