До Печерського відділу державної виконавчої служби  

у місті Києві Центрального міжрегіонального управління  

Міністерства юстиції (м. Київ)  

Закон України № 4340-IX, що вніс зміни до Цивільного кодексу України, став ключовим інструментом захисту позичальників — як фізичних, так і юридичних осіб — чиї активи або майно опинилися на тимчасово окупованих (ТОТ) або територіях, де ведуться (велися) бойові дії.

Нещодавно Херсонський апеляційний суд ухвалив рішення у справі № 766/6115/20, частково задовольнивши апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк». Суд скасував рішення суду першої інстанції та зобов’язав відповідача повернути банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 25 520,03 грн, а також сплатити судові витрати. Водночас позовні вимоги щодо стягнення відсотків за прострочений кредит у розмірі 13 819,20 грн, нарахованих відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, залишилися незадоволеними через відсутність доказів їх законності. Ця справа висвітлює важливі аспекти правового регулювання кредитних відносин, зокрема щодо меж застосування регулятивних і охоронних норм Цивільного кодексу України (ЦК України). Розглянемо деталі рішення та його правові наслідки.

Колекторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про захист прав споживачів при врегулюванні заборгованості", який встановлює чіткі межі дозволених дій. Однак колекторські агенції часто порушують законодавство, подаючи необґрунтовані позови до суду. Грамотно складений відзив може стати ключем до успішного захисту ваших прав.

Питання виселення з житлових приміщень, які перебувають під іпотекою, є одним з найбільш складних у сучасній судовій практиці. Нерідко суди першої інстанції допускають помилки при застосуванні норм іпотечного та житлового законодавства, що призводить до порушення конституційних прав громадян на житло.

Основні правові позиції

1. Розмежування застосування норм іпотечного законодавства

Ключовим моментом у справах про виселення є встановлення того, чи було житло придбане за рахунок кредитних коштів. Закон України "Про іпотеку" застосовується виключно до тих випадків, коли нерухомість була придбана за рахунок кредитних коштів і передана в іпотеку як забезпечення повернення кредиту.

Якщо житло було придбане власними коштами громадян задовго до передачі його в іпотеку, норми іпотечного законодавства, які дозволяють виселення без надання іншого житла, не можуть бути застосовані.

2. Гарантії Житлового кодексу України

Відповідно до статті 109 Житлового кодексу України, виселення громадян може відбуватися лише за умови одночасного надання іншого житлового приміщення. Ця норма має імперативний характер і не може ігноруватися судами.

Суди зобов'язані:

• Вимагати від позивача інформацію про наявність іншого житла для виселюваних осіб
• Перевіряти відповідність запропонованого житла вимогам закону
• Відмовляти у задоволенні позову за відсутності належного житла для переселення

Судова практика

Апеляційні суди все частіше скасовують рішення судів першої інстанції, які механічно застосовують норми іпотечного законодавства без урахування специфіки кожної конкретної справи. Особливу увагу звертають на:

• Час придбання житла відносно моменту передачі в іпотеку
• Джерела фінансування придбання нерухомості
• Наявність альтернативного житла для виселюваних осіб
• Дотримання процедурних вимог щодо надання доказів

Практичні рекомендації

Для громадян:

1. Збирайте та зберігайте всі документи, що підтверджують час та спосіб придбання житла
2. Наполягайте на дотриманні вимог ЖК України щодо надання іншого житла
3. Оскаржуйте рішення, прийняті без урахування зазначених обставин

Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" 

Адреса: 03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 100

ЄДРПОУ: 23494714

Телефон: 044-490-46-00

Цим листом повідомляю вас, що Київський апеляційний суд ухвалив рішення у справі № 752/23396/19, яким скасував рішення Голосіївського районного суду м. Києва, що раніше дозволяло виселення.

В обґрунтування свого рішення, суд апеляційної інстанції взяв до уваги наступні обставини, які були проігноровані судом першої інстанції:

1. Спірна квартира була придбана нами задовго до її передачі в іпотеку, і не за рахунок кредитних коштів, що виключає застосування норм Закону України «Про іпотеку», які дозволяють виселення без надання іншого житла. Цей факт не був заперечений іпотекодержателем.
2. Суду не було надано жодних відомостей про інше житлове приміщення, яке, відповідно до вимог статті 109 Житлового кодексу України (ЖК УРСР), має бути надане нам одночасно з виселенням.

Наголошуємо, що рішення апеляційної інстанції ґрунтується на усталеній судовій практиці Верховного Суду України, зокрема на постановах від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16 та від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, які роз’яснюють обов’язкове застосування статті 109 ЖК УРСР про неможливість виселення громадян без надання іншого житла, особливо коли житло не було придбано за рахунок іпотечного кредиту.

У зв’язку з цим, виселення є незаконним.

Просимо негайно припинити будь-які дії, спрямовані на виселення, оскільки це буде розцінено як кримінальне правопорушення.

Ми також звертаємо вашу увагу на соціальний аспект ситуації:

• у квартирі постійно проживає наша мати, яка має проблеми зі здоров’ям та обмежені можливості пересування;
• у квартирі також проживає дитина з аутизмом, для якої зміна місця проживання є критично шкідливою та травматичною.

З огляду на вищевикладене, я ще раз наполягаю на припиненні будь-яких незаконних дій з вашого боку. У разі спроби примусового виселення чи будь-яких інших форм тиску, ми будемо змушені негайно звернутися до правоохоронних органів для порушення кримінальної справи за статтею про самоуправство, а також ініціювати розголос справи у ЗМІ, залучивши журналістів для захисту своїх конституційних прав.