Зразок зустрічного позову про припинення кредиту 2024

Визнання кредиту припиненим, якщо кредит був погашений іпотекою

Згідно з чинним законодавством України, кредит може бути визнаний припиненим, якщо він був погашений в повному обсязі або через позасудовий порядок (ст. 37-38 ЗУ "Про іпотеку").

Іпотека як спосіб погашення кредиту

ПЕРЕЛІК СУДОВИХ СПРАВ, ЯКІ МИ ВИГРАЛИ - ПЕРЕХОДЬТЕ!

Іпотека є одним із способів погашення кредиту. При укладенні іпотечного договору позичальник набуває право власності на нерухоме майно, а банк стає іпотекодержателем.

Умови визнання кредиту припиненим при погашенні іпотекою

Для визнання кредиту припиненим за допомогою іпотеки необхідно виконати наступні умови:

• Повне погашення кредиту: Позичальник повинен повністю погасити основну суму кредиту, а також всі нараховані відсотки, штрафи та пені.
• Зняття іпотечного обтяження: Після повного погашення кредиту банк зобов'язаний зняти іпотечне обтяження з нерухомого майна.
• Оформлення документів: Позичальник та банк повинні підписати акт прийому-передачі предмета іпотеки, а також інші необхідні документи.

Наслідки визнання кредиту припиненим

Після визнання кредиту припиненим позичальник стає повноправним власником нерухомого майна. Банк більше не має права на це майно.

Зразок зустрічної позовної заяви

Оболонскький районний суд Києва

ПОЗИВАЧ
(відповідач за первісним позовом)

ВІДПОВІДАЧ
(позивач за первісним позовом)
Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Форінт»
01010, м.Київ, вул. Князів Острозьких, буд 33/2
Код ЄДРПОУ 40658146
Тел. 044 229-78-30
Адреса електронної пошти: office@fcforint.com.ua
Електронний кабінет: наявний

Позов немайнового характеру

ЗУСТРІЧНА ПОЗОВНА ЗАЯВА/про визнання зобов’язання припиненим/

У провадженні Суду знаходиться зазначена справа.
23.02.2024 р. представником відповідача ____ отримано Ухвалу ________ про відкриття провадження у справі, а також копію позовної заяви ТОВ «ФК «ФОРІНТ»

У відповідності до ст. 193 ЦПК України, відповідачка ___вважає за необхідне пред’явити зустрічний позов до позивача ТОВ «ФК «ФОРІНТ» про визнання зобов’язання припиненим про наступне.

Позивач за первісним позовом - ТОВ «ФК» Форінт» обґрунтовує порушення своїх прав тим, що такий є кредитором позичальника _____ за Кредитним договором № ___в від 29.08.2007 р., зобов’язання за яким ___так і не виконані.

Зобов’язання позичальника _____перед ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (правопопередник ТОВ «ФК «ФОРІНТ») за Кредитним договором № _____в від 29.08.2007 р. забезпечувалися іпотекою належного _____ нерухомого майна, а саме:
 нежитлових будівель та споруд, що знаходяться за адресою: 010/08-3/3138/
 земельної ділянки ______

Вищезазначені обставини підтверджуються Договором іпотеки, укладеним між _____та ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», посвідченим 29.08.2007 р. ____приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за № ____, а також Договором про внесення змін до договору іпотеки, посвідченого 02.06.2009 р. ____. приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, зареєстрованим в реєстрі за№ ____. Копії договорів додаються.
Пп. 1.1. Договору іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечуються зобов’язання Іпотекодавця повернути кредит в розмірі 395 000 дол. США, , сплати проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати Іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. У відповідності до даного Договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижче вказаних умовах.

Таким чином, за змістом умов, викладених в Договорі іпотеки, відповідним договором забезпечується виконання всіх зобов`язань позичальника _____, передбачених кредитним договором, у повному обсязі.

На підставі Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.05.2017 р., посвідченого Данич О.Ф., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № ____, права за Іпотечним договором перейшли від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «КРИСТАЛ БАНК».
На підставі Договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 25.05.2017 р., посвідченого Данич О.Ф., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № ____, права за Іпотечним договором перейшли від ПАТ «КРИСТАЛ БАНК» до ТОВ «Фінансова компанія «ФОРІНТ». Відомості про зміни іпотекодержателя на ТОВ «ФК «ФОРІНТ» були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку» у зв’язку із оголошенням прилюдних торгів такими, що не відбулися, у виконавчому провадженні № 43877342 (про стягнення із _____ заборгованості за кредитним договором) , Актом про реалізацію предмета іпотеки від 14.08.2020 р. предмет іпотеки, а саме:
- ____
передано у власність стягувачу – іпотекодержателю Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт».

На підставі зазначеного Акту про реалізацію предмета іпотеки приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Швед І.В. відповідачу ТОВ «ФК «ФОРІНТ» було видано Свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № ____ від 02.09.2020 р., яким нотаріус посвідчила належність на праві власності ТОВ «ФК «ФОРІНТ» вищезазначеного нерухомого майна.
На підставі вказаного свідоцтва приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ____право власності на предмет іпотеки зареєстроване за відповідачем ТОВ «ФК «ФОРІНТ».

Таким чином, ТОВ «ФК «ФОРІНТ», як іпотекодержатель, набув право власності на іпотечне майно, що належало боржнику _____в рахунок своїх забезпечених вимог до боржника в порядку, передбаченому ст. 49 Закону України «Про іпотеку».

Обставини набуття права власності відповідачем на предмет іпотеки підтверджуються також інформацією з Державного реєстру речових прав, довідки з якої надаються.

Будь-яке інше забезпечення виконання зобов’язання _____за вказаним кредитним договором відсутнє.

ВЕРХОВНИЙ СУД у ПОСТАНОВІ від 31.10.2019 у справі № 910/16709/18 зазначив наступне:

«5.5. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за іпотекодержателем майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися
5.6. Тобто, у випадку, коли торги не відбулися, і відсутні особи, які висловили волевиявлення на придбання майна та виступили покупцями такого майна, зумовлюються наслідки, передбачені статтею 49 Закону України "Про іпотеку".
5.7. При цьому, перехід права власності на майно до іпотекодержателя є дією, яка зумовлена умовами іпотечного договору та є різновидом передбаченого статтею 37 Закону України "Про іпотеку" способу звернення стягнення шляхом прийняття рішення про набуття у власність такого предмета іпотеки. Аналогічний висновок про відсутність правочину купівлі-продажу у випадку, коли торги не відбулися, викладений у постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-1655цс16 та від 14.06.2017 у справі № 463/1204/15-ц.»

Отже, ТОВ «ФК ФОРІНТ» скористався наданим йому позасудовим способом звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором та 02.09.2020 р. отримав свідоцтво про отримання такого майна у власність.

Дійсність акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 14.08.2020 р. та свідоцтва від 02.09.2020 згідно з яким ТОВ «ФК «ФОРІНТ» набув право власності на предмет іпотеки за Договором іпотеки, була предметом розгляду у судовій справі № ____та постановою Львівського апеляційного суду від 01.12.2022, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.09.2023, було прийнято рішення про відмову в позові.

ВЕРХОВНИЙ СУД у ПОСТАНОВІ від 21.03.2023 р. у справі № 910/15190/20 зазначив наступне:

«Так, частиною 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку» встановлено спеціальну правову конструкцію задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора у разі оголошення торгів такими, що не відбулися, згідно якої протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Отже, правовим наслідком реалізації іпотекодержателем свого права, передбаченого статтею 49 Закону України «Про іпотеку», є не продаж йому нереалізованого на торгах предмета іпотеки, а припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання шляхом заліку вимог в рахунок ціни майна.
При цьому положення частини 1 статті 49 Закону України «Про іпотеку» передбачають задоволення за рахунок іпотечного майна усіх забезпечених іпотекою вимог кредитора, не обмежуючи їх виключно розміром коштів, які підлягають стягненню за виконавчим документом».

Аналогічного висновку дійшов ВЕРХОВНИЙ СУД у ПОСТАНОВІ ВІД 07 грудня 2023 року у справі № 910/5810/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

При цьому, щодо застосування саме зазначеної редакції ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» позивач зазначає наступне:

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року були внесені зміни до статті 36 Закону України «Про іпотеку», серед яких є положення, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Разом із тим, як слідує з Прикінцевих та перехідних положень, цей закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом, тобто 04 лютого 2019 року. Цей Закон застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону.

Таким чином, до правовідносин сторін у цій справі, що виникли із Договору іпотеки, укладеного у 2007 році, підлягає застосуванню ч.4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03.07. 2018 р.
Саме на таке застосування у різних редакціях норм ч.4 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» вказує Верховний Суд у Постанові від 11 березня 2021 року у справі № справа № 524/378/17.

ВЕРХОВНИЙ СУД у ПОСТАНОВІ від 11 березня 2021 року у справі № справа № 524/378/17 зазначає наступне:

«Отже, положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» передбачають таку підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.
Тобто, частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» є спеціальною нормою, яка поширюється лише на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Тобто це правило поширюється на усі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя на основне зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, значення не має.
Такі правові висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39107св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц (провадження № 61-43694св18), у справі № 646/7699/13-ц (провадження № 61-9822св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц (провадження № 61-26751св18), від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 754/5275/16 (провадження № 61-13148св19)».\

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ у ПОСТАНОВІ від 22.02.2022 р. у справі № 761/36873/18 виснувала наступне:

«8.9. Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.
8.10. Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
8.11. Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.
8.12. Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов`язання в розмірі, який перевищує визначену суб`єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність).
8.13. У той же час виходячи з розуміння зобов`язання як правовідношення, у якому боржнику належить юридичний обов`язок вчинити певну дію на користь кредитора (або ж утриматися від її вчинення), а також і право кредитора вимагати від боржника виконання такого обов`язку, відсутність кореспондуючого праву обов`язку призводить до припинення існування між кредитором та боржником цього зобов`язання в цілому, тобто до припинення зобов`язання з підстав, визначених законом.
8.14. Велика Палата Верховного Суду вважає, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
8.15. Позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора.
8.16. До такого висновку слід дійти з огляду на правову природу забезпечувальних заходів, спрямованість їх на повне забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором та добросовісність поведінки сторін кредитного договору. Велика Палата Верховного Суду вважає, що саме на кредитора законодавством покладено контроль за тим, щоб заборгованість за кредитним договором не перевищувала забезпечувальні заходи, і саме для цього законодавець передбачив спрощені процедури звернення стягнення на заставне майно та солідарну відповідальність поручителя з боржником. Незастосування цих заходів своєчасно тягне для кредитора негативні наслідки недобросовісності своїх дій.
8.17. Законодавець у такий спосіб встановив баланс між майновими правами та інтересами кредитора-іпотекодержателя і боржника, надавши можливість швидкого та ефективного задоволення його вимог, запобігаючи при цьому можливості зловживанням кредитором своїм становищем та вимагаючи добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин”.
Позивач за первісним позовом – ТОВ «ФК «ФОРІНТ», як іпотекодержатель, скористався своїм правом, та зареєстрував на своє їм`я право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», тобто вирішив питання шляхом позасудового врегулювання спору, а тому будь-які правові підстави для наступного стягнення суми заборгованості за кредитним договором, яка залишилися після отримання ним у власність предмета іпотеки, відсутні, оскільки такі вимоги є недійсними, а зобов’язання боржника за кредитним договором – припиненим.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть, серед іншого, - визнання права.
За висновками Верховного Суду України, сформульованими в Постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ у ПОСТАНОВІ від 22.02.2022 р. у справі № 761/36873/18 зазначає:

9.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
9.20. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності в певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку.
9.26. У цій справі судами встановлено, що кредитний договір забезпечений лише одним видом забезпечення - іпотекою, а тому кредитор і боржник повинні та мали право розраховувати, що заборгованість у випадку неповернення її боржником повинна та могла бути погашена в досудовому порядку саме за рахунок іпотечного майна, а тому кредитор повинен був діяти таким чином, щоб заборгованість була погашена за рахунок іпотечного майна в повному обсязі.
9.27. Саме з таких принципів виходив законодавець, застосувавши принцип недійсності вимог кредитора до боржника по завершенню досудового врегулювання спору (частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку»).
9.28. Діючи добросовісно та обачливо, відповідач у цій справі повинен був застосувати заходи досудового врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки таким чином, щоб вартість предмета іпотеки повністю або в більшій частині погасила заборгованість за кредитним договором, розуміючи, що наступні будь-які вимоги в цих правовідносинах будуть неможливі. Неможливість наступних вимог кредитора до боржника за змістом норми закону, чинної на той момент, і таких фактичних обставин, які встановлено в цій справі, свідчить про припинення зобов`язання боржника у кредитних правовідносинах виконанням. У зазначеному випадку неможливість пред`явлення наступних вимог у будь-якому обсязі до боржника свідчить про неможливість подальших правовідносин між кредитором та боржником, а тому слід дійти висновку, що зобов`язання боржника у таких кредитних правовідносинах припиняється.
9.29. Отже, за встановлених у цій справі обставин позивач мав право заявити позов про припинення зобов`язання за кредитним договором у зв`язку з його виконанням (зверненням стягненням на предмет іпотеки). Такий спосіб захисту є належним і за своєю суттю є позовом про визнання відсутнього права.

Враховуючи зазначене, належним способом захисту прав _____ є вимога про визнання припиненим зобов`язання за Кредитним договором № 010/08-3/3138в від 28.08.2007 р., укладеним між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ____________________.

Обґрунтування взаємопов’язаності первісного та зустрічного позовів.
У відповідності до ч.2 ст. 193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

ТОВ «ФК» Форінт» як на підставу первісного позову про визнання недійсними договорів та скасування державної реєстрації посилається на те, що такий є кредитором позичальника _____ за Кредитним договором № _____в від 29.08.2007 р., зобов’язання за яким _____ не виконані. Первісний позов пред’явлений на захист прав ТОВ «ФК» Форінт» як кредитора на отримання виконання за вказаним кредитним договором за рахунок майна, що було відчужене _____ за оспорюваними договорами. Предметом зустрічного позову є вимога відповідачки про визнання припиненим зобов`язання за Кредитним договором № ____ від 29.08.2007 р.
Таким чином, обидва позови виникають з одних правовідносин щодо укладення та виконання Кредитного договору № ____ від 29.08.2007 р. та задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вищезазначене свідчить про взаємопов’язаність первісного та зустрічного позовів та необхідність їх спільного розгляду.

Підтвердження відсутності тотожних позовів.
Згідно п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтверджую, що мною не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Сума судових витрат, на дату подання цього позову, складається з суми судового збору, що становить 1211 грн. 20 коп. та витрат на професійну правничу допомогу, в сумі, яка, на момент подачі позову орієнтовно становить 38 000.00 грн.

Заява про стягнення витрат на надання правничої допомоги.
Орієнтовний розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складає 38 000,00 грн. Конкретний розмір цих витрат на етапі подання позову не може бути визначений, оскільки залежить від кількості процесуальних документів, в тому числі документів по суті, які необхідно подати у справі, кількості судових засідань, їх тривалості. Вказане є поважною причиною неможливості представлення суду доказів понесення позивачем за зустрічним позовом витрат на правничу допомогу адвоката на момент пред’явлення позову.
Зважаючи на викладене позивач за зустрічним позовом, заявляє про необхідність стягнення з відповідача за зустрічним позовом судових витрат у вигляді витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката. Докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката буде подано позивачем додатково.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись ст. 175, 177, 193 ЦПК України, -

просимо:

1. Прийняти цей зустрічний позов до розгляду та об’єднати в одне провадження із первісним позовом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРІНТ» про визнання недійсними договорів дарування, договорів купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності.

2. Визнати припиненим зобов`язання за Кредитним договором № ____ від 29.08.2007 р., укладеним між ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФОРІН») та ________.

Додаток: