Відзив на позов колекторів: ефективна стратегія судового захисту

Колекторська діяльність в Україні регулюється Законом України "Про захист прав споживачів при врегулюванні заборгованості", який встановлює чіткі межі дозволених дій. Однак колекторські агенції часто порушують законодавство, подаючи необґрунтовані позови до суду. Грамотно складений відзив може стати ключем до успішного захисту ваших прав.

Правовий статус колекторських агенцій

Обов'язкові вимоги до колекторів

Згідно зі статтею 10 Закону "Про захист прав споживачів при врегулюванні заборгованості", колектори зобов'язані:

• Мати державну реєстрацію як суб'єкт підприємницької діяльності
• Укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності
• Отримати письмовий договір з кредитором на здійснення діяльності

Відсутність будь-якого з цих документів робить діяльність колектора незаконною.

Основні підстави для заперечень

1. Відсутність права вимоги

Ключове питання: Чи має колектор законне право звертатися до суду?

Необхідно перевірити:

• Договір цесії (передання права вимоги)
• Повноваження на представництво інтересів кредитора
• Належне сповіщення боржника про передання права вимоги

Стаття 512 ЦК України вимагає письмового повідомлення боржника про заміну кредитора.

2. Порушення строків позовної давності

Загальний строк позовної давності становить 3 роки (стаття 257 ЦК України).

Важливі моменти:

• Початок перебігу строку позовної давності
• Переривання або зупинення строків
• Застосування наслідків спливу позовної давності

3. Недоведеність факту заборгованості

Колектор повинен довести:

• Існування первинного зобов'язання
• Розмір заборгованості з розрахунками
• Правомірність нарахування пені та штрафних санкцій

Чечелівський районний суд міста Дніпра

Відповідач:____________

Позивач:
АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК"
ел. пошта: info@fuib.com
тел. +38(044)-231-70-00, +38(044)-231-71-00
адреса: Україна, 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок 4
ЄДРПОУ: 14282829

ВІДЗИВ

Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та Ступак Олександр Петрович (далі по тексту – Відповідач, Позичальник) укладено кредитні договори:

1. 10.04.2018 кредитний договір № 3001013883701, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 11 699 грн.
2. 12.10.2018 кредитний договір № 2001148273301, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 7 000 грн.
3. 30.01.2019 кредитний договір № 1001236233301, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 20 000 грн.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов'язання належним чином протягом тривалого строку. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.02.2025 склала:

1. По кредитному договору від 10.04.2018 № 3001013883701 – 3 303.23 (три тисячі триста три гривні 23 копійки) грн., з яких: 
   • 1 547.25 грн. – заборгованість за кредитом
   • 0.65 грн. – заборгованість процентами
   • 1 755.33 грн. – заборгованість за комісією
2. По кредитному договору від 12.10.2018 № 2001148273301 – 10 359.64 (десять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень 64 копійки) грн., з яких: 
   • 6 994.51 грн. – заборгованість за кредитом
   • 3 365.13 грн. – заборгованість процентами
   • 0 грн. – заборгованість за комісією
3. По кредитному договору від 30.01.2019 № 1001236233301 – 30 179.60 (тридцять тисяч сто сімдесят дев'ять гривень 60 копійок) грн., з яких: 
   • 12 644.26 грн. – заборгованість за кредитом
   • 5.94 грн. – заборгованість процентами
   • 17 529.40 грн. – заборгованість за комісією

• Щодо правомірності стягнення комісії за кредитними договорами

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що «комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуgovування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

• Щодо укладення договорів шляхом приєднання до внутрішніх правил кредитування банку

Усі вказані договори були укладені шляхом приєднання до внутрішніх правил кредитування банку, що є порушенням встановленого порядку укладення договорів.

03.07.2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17 встановила принципові правові позиції щодо договорів приєднання у банківській сфері, зазначивши, що позичальник не підписував відповідні правила банку, а тому банк не має права нараховувати проценти та неустойку, та зобов'язаний вимагати повернення лише тіла кредиту.

Велика Палата Верховного Суду встановила (витяг з рішення):

• Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, також вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому судовому рішенні Верховного Суду України з огляду на наступне;
• Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений;
• Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі);
• У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена;
• Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру;
• При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування;
• Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування;
• Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір;
• За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин;
• З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, Відповідач зобов'язаний повернути лише неповернуте тіло кредиту (при його наявності). Зурахуванням практики Верховного Суду, банк має право вимагати повернення фактично отриманої суми кредиту. Зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що банк вимагає стягнення саме фактично виданої суми кредиту, однак у судовому рішенні не враховано погашення процентів, які повинні йти на погашення тіла кредиту.

• Щодо неправомірності нарахування прострочених процентів після закінчення строку кредитування

Позивач не мав права нараховувати по кредитних договорах прострочену заборгованість у розмірі нарахованих процентів, оскільки кредити надавались строком на 12-ть та         24-ри місяці, а проценти розраховані з моменту отримання кредиту і на момент подачі позову, що є порушенням усталеної судової практики.

Після закінчення строку повернення за кредитним договором кредитор не має права нараховувати проценти та неустойку, оскільки наслідками настання строку виконання кредитного зобов'язання в повному обсязі є припинення нарахування процентів кредитором. Цей висновок визначений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), пункт 91 якої визначає: «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється». Вказана судова практика є сталою та систематично застосовується судами всіх інстанцій.

• Щодо зарахування сплачених процентів у погашення основної заборгованості

Таким чином, усі сплачені Відповідачем проценти підлягають зарахуванню в погашення тіла кредиту, що значно зменшує розмір основної заборгованості за кредитними договорами.

Крім того, звертаю увагу на відсутність повноважень ПУМБ на видачу кредитів фізичним особам

• У Статуті ПУМБ (розділ "Види діяльності банку", стор. 4) відсутній вид діяльності, пов’язаний із наданням кредитів фізичним особам.
• Банк не має відповідної ліцензії НБУ на здійснення кредитування фізичних осіб, що робить будь-які кредитні операції з їх боку незаконними.

Порушення порядку оформлення платіжних документів

• У розрахункових відомостях, наданих ПУМБ, фігурує особа Височин Є.М., яка:
  • не підписувала ці документи;
  • не має нотаріально посвідченої довіреності на право підпису від імені ПУМБ.
• Це свідчить про підробку документів або їх оформлення з грубими порушеннями.

Відсутність підписів сторін на платіжних дорученнях

• На платіжних інструкціях, які ПУМБ наводить як доказ видачі кредиту, відсутні:
  • мій підпис як позичальника;
  • підпис представника ПУМБ, який мав би підтвердити законність операції.
• Такі документи не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для вимог.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про споживче кредитування», статтями 633, 634, 1050 Цивільного кодексу України, усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, прошу суд:

1. Визнати нікчемними умови кредитних договорів щодо нарахування комісій за обслуговування кредитної заборгованості у зв'язку з недоведенням банком конкретних послуг, за які стягуються такі комісії.
2. Визнати неправомірним нарахування процентів та неустойки після закінчення строків кредитування, встановлених договорами.
3. Зарахувати всі сплачені Відповідачем проценти в погашення основної заборгованості за кредитами.
4. Стягувати з Відповідача лише розмір неповерненого тіла кредитів з урахуванням зарахування сплачених процентів. 
5. Прошу відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дата: 04.08.2025р.

Підпис  відповідача:_________