Незаконність нарахування процентів і штрафних санкцій за кредитом: на прикладі
Останні зміни у сфері споживчого кредитування, закріплені Законом України №3498-IX від 22.11.2023 року, істотно змінили правила гри для мікрофінансових організацій. Водночас судова практика свідчить: кредитори продовжують масово заявляти до стягнення суми, сформовані за «старими» схемами — із завідомо завищеними процентами, пенею та неустойками, часто нарахованими вже після закінчення строку кредиту.
Розглянемо ключові правові аргументи, які спростовують подібні позовні вимоги.
1. Обмеження процентних ставок: імперативна норма закону
Закон України №3498-IX встановив чіткі граничні межі процентних ставок за споживчими кредитами, які є імперативними та не можуть бути змінені договором.
Зокрема:
- протягом перших 120 днів — не більше 2,5% на день;
- протягом наступних 120 днів — не більше 1,5% на день;
- після 20.08.2024 року — не більше 1% на день.

Будь-які умови договору, що передбачають інші ставки, є нікчемними в частині перевищення, незалежно від формального погодження сторін.
Таким чином, стандартна ставка 1,5% на день (450% річних), передбачена кредитним договором №1622102 від 10.07.2024 року, прямо суперечить чинному законодавству після настання відповідних строків.
2. Незаконність нарахованих процентів як складової позову
Заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 50 535,58 грн не може вважатися законною, оскільки:
- вона сформована без урахування граничних ставок, встановлених Законом №3498-IX;
- значна частина процентів нарахована в періоди, коли застосування такої ставки було прямо заборонене законом.
Суди неодноразово підкреслювали: закон має пріоритет над умовами договору, а фінансова установа не вправі перекладати наслідки власного порушення на споживача.
3. Відсутність права на нарахування процентів після закінчення строку кредиту
Ключовим є правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якого:
після спливу строку кредитування право кредитора нараховувати договірні проценти припиняється.
У розглядуваному випадку строк кредиту становив 360 днів, починаючи з 10.07.2024 року. Отже, після 05.07.2025 року кредитор втратив право:
- нараховувати проценти;
- нараховувати пеню;
- заявляти будь-які штрафні санкції, передбачені договором.
Всі нарахування після цієї дати є протиправними.
4. Неправомірність стягнення пені та неустойки
Пеня у розмірі 4 192 грн, включена до позовних вимог, була нарахована:
- після закінчення строку дії договору;
- без наявного правового титулу на такі нарахування.
Це прямо суперечить нормам цивільного законодавства та усталеній судовій практиці. Фактично йдеться про штучне збільшення позовних вимог, яке не має правового підґрунтя.
5. Сумнівність укладення договору в електронній формі
Сам по собі електронний формат укладення договору не звільняє кредитора від обов’язку:
- довести факт усвідомленої та добровільної згоди споживача;
- підтвердити ознайомлення з усіма істотними умовами;
- забезпечити прозорість та відповідність умов вимогам закону.
За відсутності належних технічних і доказових підтверджень (логів, підтвердження волевиявлення, доказів інформування) посилання на статтю 12 Закону України «Про електронну комерцію» є декларативним.
6. Завищення загальної суми позову
Фактичне тіло кредиту становить 16 000 грн. Водночас заявлена загальна сума позову — 70 726,54 грн — сформована переважно за рахунок:
- незаконних процентів;
- протиправної пені;
- нарахувань після припинення дії договору.
Такий розрахунок не відповідає ані закону, ані принципам справедливості та добросовісності.
Висновки
Аналіз законодавства та судової практики свідчить про таке:
- Проценти, нараховані з порушенням Закону №3498-IX, не підлягають стягненню.
- Після спливу строку кредиту кредитор втрачає право на нарахування процентів і штрафних санкцій.
- Пеня, нарахована після закінчення дії договору, є незаконною.
- Загальна сума позову є завищеною та юридично необґрунтованою.
За таких обставин суд має всі правові підстави:
- або істотно зменшити суму заявлених вимог;
- або відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.