Правові аспекти обмеження процентних ставок та припинення нарахування процентів за кредитними договорами
Законодавче регулювання максимальних процентних ставок
Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено суттєві зміни до правового регулювання споживчого кредитування. Цим нормативним актом доповнено прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування", зокрема пунктом 17.
Поетапне обмеження денних процентних ставок
Згідно з пунктом 17 прикінцевих та перехідних положень встановлено тимчасовий режим максимальних розмірів денної процентної ставки протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг":
Перший етап (перші 120 днів): максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 відсотка.
Другий етап (наступні 120 днів): максимальний розмір денної процентної ставки знижується до 1,5 відсотка.
Третій етап (після 20 серпня 2024 року): максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 відсотка.
Ці обмеження є обов'язковими для всіх кредиторів, що здійснюють споживче кредитування, і мають на меті захист прав споживачів від надмірної вартості кредитних ресурсів.
Правові наслідки закінчення строку кредитного договору
Припинення права на нарахування процентів
Важливим аспектом правового регулювання кредитних відносин є питання про право кредитора нараховувати проценти після закінчення строку повернення кредиту. Цей правовий аспект отримав чітке тлумачення у судовій практиці вищої судової інстанції України.
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18) сформулювала принципову правову позицію щодо припинення нарахування процентів за кредитним договором.
Пункт 91 зазначеної постанови встановлює фундаментальний правовий висновок: "після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється".
Правове обґрунтування позиції
Логіка цього правового висновку ґрунтується на природі кредитних правовідносин та принципі справедливості у договірних відносинах. Проценти за кредитним договором є платою за користування грошовими коштами протягом визначеного строку. Після закінчення цього строку правовідносини змінюють свій характер, оскільки борг трансформується у прострочене зобов'язання, до якого застосовуються інші правові механізми відповідальності.
Стала судова практика
Вказана правова позиція не є поодиноким судовим рішенням, а становить сталу судову практику, що систематично застосовується судами всіх інстанцій при розгляді спорів, пов'язаних з виконанням кредитних зобов'язань. Це забезпечує передбачуваність судових рішень та єдність судової практики у застосуванні норм цивільного законодавства.
Практичне застосування до конкретних кредитних договорів
У контексті конкретного кредитного договору, наприклад, договору про надання грошових коштів у позику № 3704250424 від 17 квітня 2024 року, застосування вказаних правових позицій означає наступне:
По-перше, кредитор зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством обмежень щодо максимального розміру денної процентної ставки відповідно до етапу дії перехідних положень.
По-друге, після закінчення визначеного договором строку повернення кредиту кредитор втрачає право на нарахування договірних процентів, оскільки таке право припиняється внаслідок настання строку виконання кредитного зобов'язання в повному обсязі.
По-третє, кредитор не має права нараховувати неустойку одночасно з процентами після закінчення строку кредитування, оскільки це суперечить правовій природі кредитних відносин та усталеній судовій практиці.
Сучасне правове регулювання споживчого кредитування характеризується посиленням захисту прав споживачів фінансових послуг шляхом встановлення чітких обмежень процентних ставок та визначення меж прав кредиторів. Судова практика, сформована Верховним Судом, забезпечує належне застосування цих норм та захист інтересів позичальників від недобросовісних практик нарахування процентів та інших платежів після закінчення строку кредитування.
Учасникам кредитних правовідносин необхідно враховувати як законодавчі обмеження процентних ставок, так і правові позиції вищих судових інстанцій щодо припинення права на нарахування процентів після закінчення строку кредитного договору.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апелянт (відповідач): __________________
Представник апеляната: Майоров Василь Олександрович
04071, м. Київ, пров. Хорива, 4, офіс 25/1
РНОКПП: 2988121450
Тел.: +38(063) 595-87-10
Ел. пошта: 2432873@gmail.com
Електронний кабінет у системі електронного суду наявний
Апелят (позивач): Акціонерне Товариство «Сенс Банк»
03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100
ЄДРПОУ: 23494714
044-523-34-70
Електронний кабінет є
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 03 грудня 2025 року
у справі № 759/21786/25 (пр. № 2/759/9579/25)
03 грудня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 759/21786/25 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до _________ про стягнення заборгованості, ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.
Рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 128 394,70 грн., що складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість – 26 349,66 грн.; суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість – 102 045,04 грн.
Про рішення дізнались 10.12.2025 року з судового реєстру.
З рішенням суду першої інстанції категорично не погоджуємось з наступних підстав.
ПІДСТАВИ ДЛЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО ОСКАРЖЕННЯ
1. Неправильне застосування судом норм матеріального права
Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 524, 526, 533 Цивільного кодексу України, оскільки здійснив розрахунок заборгованості в українських гривнях, тоді як кредитний договір № 42.06-07/397 від 21.09.2006 року було укладено в іноземній валюті – доларах США.
1.1. Валюта зобов'язання
Згідно з умовами кредитного договору від 21.09.2006 р. № 42.06-07/397, тіло кредиту було надано відповідачу у сумі 25 000,00 доларів США, а не в українських гривнях.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в Постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, заборгованість за договорами, укладеними в іноземній валюті, має розглядатися та підлягає стягненню в тій валюті, в якій було надано основне зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду зазначила: «...як вклад, так і нарахування на нього мають здійснюватися в тій валюті, яка була внесена на банківські рахунки фізичними особами, і при розрахунку трьох процентів річних має братися за основу розмір заборгованості, визначений в іноземній валюті».
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду:
- від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц;
- від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц;
- від 26 травня 2022 року у справі № 686/5863/13-ц;
- від 06 липня 2022 року у справі № 0538/5438/2012;
- від 28 вересня 2022 року у справі № 2-306/11.
1.2. Попередня судова практика у справі № 759/4884/16-ц, ЯКУ ПОДАВ ВІДПОВІДАЧ ТА ДОКАЗУВАВ, ЩО ПОТРІБНО СТЯГУВАТИ У ВАЛЮТІ ЗОБОВʼЯЗАННЯ
Суттєвим є той факт, що сам позивач у попередній справі № 759/4884/16-ц подав апеляційну скаргу, наполягаючи на тому, що зобов'язання повинно бути виражене в доларах США, а не в гривнях. Апеляційний суд задовольнив вимоги банку.
У постанові апеляційного суду у справі № 759/4884/16-ц зазначено:
«З огляду на вищенаведені вимоги законодавства, виконання за виконавчим листом Святошинського районного суду м. Києва від 01.02.2017 року мало здійснюватися в іноземній валюті. Суд у своєму рішенні визначив до стягнення саме 8 036,57 доларів США, а не еквівалент у гривнях, тому у державного виконавця не було правових підстав для перерахунку цієї суми у національну валюту... Зазначення у рішенні поряд із сумою в доларах США її гривневого еквівалента за курсом НБУ станом на 03.12.2015 року (190 046,32 грн) створило двозначність у розумінні обов'язку боржника».
Таким чином, апеляційний суд уже встановив, що зобов'язання за кредитним договором № 42.06-07/397 від 21.09.2006 року має бути виражене в доларах США та стягуватись по курсу долару США
Позивач, стягуючи заборгованість у гривнях у даній справі, суперечить власній правовій позиції, яку він відстоював в апеляційному суді у справі № 759/4884/16-ц, та діє всупереч преюдиційним обставинам, встановленим судом апеляційної інстанції.
2. Застосування строків позовної давності
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виконавчий лист № 759/4884/16-ц було видано 01 лютого 2017 року. Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані неналежним виконанням рішення суду за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Позовну заяву у справі № 759/21786/25 було подано 17 вересня 2025 року, тобто через понад 8 років після видачі виконавчого листа та через понад 3 роки після закінчення останнього періоду нарахування (23 лютого 2022 року).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач заявляв про застосування позовної давності у відзиві на позовну заяву від 20 жовтня 2025 року, однак суд першої інстанції не врахував цю заяву та не застосував наслідки спливу позовної давності.
3. Порушення процесуальних норм
Суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що позбавило відповідача можливості належним чином представити свою правову позицію, надати додаткові докази та взяти участь у судовому засіданні.
Відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона має право на те, щоб бути вислуханою судом. Розгляд справи без повідомлення відповідача, за наявності обґрунтованого відзиву з посиланням на преюдиційні обставини та правові позиції Верховного Суду, порушує принцип змагальності та рівності сторін.
Враховуючи складність справи, наявність преюдиційних обставин, встановлених апеляційним судом у попередній справі, а також заяву про застосування позовної давності, суд мав розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
Щодо валюти зобов'язання
Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Стаття 533 ЦК України передбачає, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. У той же час, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат має здійснюватися в тій валюті, в якій було надано основне зобов'язання.
У даному випадку основне зобов'язання було надано в доларах США (25 000,00 USD згідно з кредитним договором № 42.06-07/397 від 21.09.2006 року), тому всі розрахунки заборгованості, включаючи 3% річних та інфляційні витрати, мають здійснюватися в доларах США.
Суд першої інстанції, здійснивши розрахунок у гривнях, неправильно застосував норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення відповідно до пункту 2 частини 1 статті 376 ЦПК України.
Щодо позовної давності
Відповідно до статті 267 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Виконавчий лист було видано 01 лютого 2017 року. Позивач, як кредитор, з цього моменту мав можливість знати про невиконання рішення суду боржником. Позовна заява подана лише 17 вересня 2025 року, тобто через понад 8 років.
Навіть якщо вважати, що позовна давність почала спливати з останнього дня періоду нарахування (23 лютого 2022 року), станом на дату подання позову (17 вересня 2025 року) минуло понад 3 роки та 6 місяців, що перевищує строк загальної позовної давності.
Відповідач заявив про застосування позовної давності у відзиві, однак суд першої інстанції проігнорував цю заяву, що є порушенням статті 267 ЦК України та підставою для скасування рішення.
Щодо процесуальних порушень
Стаття 274 ЦПК України передбачає, що справи у порядку спрощеного провадження розглядаються судом за правилами загального позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 10 статті 274 ЦПК України, справа розглядається судом за наявними у ній матеріалами за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, якщо вони не подали клопотання про розгляд справи за їх участю.
Відповідач надав обґрунтований відзив, у якому посилався на преюдиційні обставини, встановлені апеляційним судом у справі № 759/4884/16-ц, та правові позиції Великої Палати Верховного Суду. За таких обставин суд мав розглянути можливість розгляду справи з викликом сторін для з'ясування всіх обставин справи.
Розгляд справи без повідомлення відповідача порушив принципи змагальності, диспозитивності та права на справедливий суд, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 2, 11, 12 ЦПК України.
ПРЕЮДИЦІЙНІ ОБСТАВИНИ
Відповідно до частини 4 статті 75 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі № 759/4884/16-ц апеляційний суд встановив, що зобов'язання за кредитним договором № 42.06-07/397 від 21.09.2006 року має бути виражене в доларах США, а не в гривнях.
Дана обставина є преюдиційною для розгляду справи № 759/21786/25, оскільки позов у даній справі стосується того самого кредитного договору та тих самих сторін (правонаступником АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Сенс Банк»).
Суд першої інстанції проігнорував преюдиційні обставини, встановлені апеляційним судом, що є грубим порушенням норм процесуального права та підставою для скасування рішення.
ПРОТИПРАВНІСТЬ ПОВЕДІНКИ ПОЗИВАЧА
Позивач, який у попередній справі № 759/4884/16-ц самостійно наполягав на тому, що зобов'язання має бути виражене в доларах США, та домігся задоволення апеляційної скарги з цих підстав, у даній справі подає позов про стягнення заборгованості в гривнях.
Така поведінка позивача суперечить принципу естопель (заборона суперечливої поведінки), передбаченому статтею 3 Цивільного кодексу України, та свідчить про зловживання процесуальними правами, що є підставою для відмови у позові відповідно до частини 4 статті 44 ЦПК України.
ВИСНОВКИ
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року у справі № 759/21786/25 є незаконним та необґрунтованим з таких підстав:
- Неправильне застосування норм матеріального права – суд здійснив розрахунок заборгованості в гривнях, тоді як зобов'язання за кредитним договором має бути виражене в доларах США відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду та преюдиційних обставин, встановлених апеляційним судом у справі № 759/4884/16-ц.
- Неправильне застосування норм про позовну давність – суд не застосував наслідки спливу позовної давності, незважаючи на заяву відповідача у відзиві.
- Порушення процесуальних норм – суд розглянув справу без повідомлення відповідача, що позбавило його права бути вислуханим та порушило принципи змагальності та рівності сторін.
- Ігнорування преюдиційних обставин – суд не врахував обставини, встановлені апеляційним судом у попередній справі між тими самими сторонами щодо того самого кредитного договору.
- Відзив, який був поданий через електронний суд не було враховано.
На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України,
ПРОШУ:
- Скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2025 року у справі № 759/21786/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ____________ про стягнення заборгованості у повному обсязі.
- Стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з апеляційним оскарженням, включаючи витрати на правову допомогу.
ДОДАТКИ:
- Копія постанови апеляційного суду у справі № 759/4884/16-ц (Оригінал знаходиться у Святошинському районному суді)
- Копія ордера на зайняття адвокатською діяльністю представника.
- Копія апеляційної скарги для апелята.
- Документи, що підтверджують сплату судового збору.
Представник відповідача (апелянта)
Адвокат _________________ Майоров Василь Олександрович
Дата: «___» ____________ 2026 р.