Спільні борги подружжя: чи потрібна згода на позику? Аналіз постанови ВПВС від 11.10.2023
Судова практика у справах про поділ майна подружжя, а особливо спільних боргів, часто викликає багато питань. Довгий час існувала невизначеність щодо того, чи може один із подружжя брати в борг значні суми без згоди іншого, і чи буде такий борг вважатися спільним. Постанова Великої Палати Верховного Суду (ВПВС) від 11 жовтня 2023 року поставила крапку в цьому питанні, давши чітке роз'яснення.
Суть проблеми
Законодавство України (ст. 65 СК України) передбачає, що для укладення договорів, які стосуються цінного спільного майна, необхідна письмова згода обох з подружжя. Проте, питання про те, чи належать грошові кошти до "цінного майна", і чи поширюється на договори позики (боргові розписки) ця вимога, було дискусійним.
У справі, що розглядалася ВПВС, один із подружжя взяв в борг значну суму грошей без згоди іншого. Це зобов'язання було оформлене борговою розпискою. Постало питання, чи може другий з подружжя оспорити цей договір.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
ВПВС відповіла ствердно на ключове питання, що турбувало юридичну спільноту: чи поширюються на грошові зобов’язання приписи частин другої та третьої статті 65 Сімейного кодексу України?
Суд дійшов висновку, що грошові кошти є спільним сумісним майном подружжя. Отже, якщо один з подружжя передає в борг (позичає) суму, яка виходить за межі дрібного побутового правочину (зазвичай це сума, що вдесятеро перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян), необхідна письмова згода другого з подружжя. Це стосується як позичальника, так і кредитора.
Чому це так?
Договір позики впливає на спільне майно: Надаючи гроші в борг, один із подружжя фактично розпоряджається спільними коштами. Він передає їх третій особі, що може вплинути на фінансовий стан сім'ї.
Захист інтересів: Ця вимога є важливим механізмом захисту інтересів другого з подружжя, який не був стороною правочину. Вона запобігає ситуаціям, коли один із подружжя бере значні борги без відома іншого.
Правові наслідки
Якщо згода не була надана, другий з подружжя має право оспорити договір позики на підставі частини 2 статті 65 Сімейного кодексу України. У разі визнання договору недійсним, застосовується реституція — повернення сторін у первісне становище. Тобто грошові кошти мають бути повернуті тому з подружжя, хто їх позичив.
Висновки для практики:
Для юристів: При укладенні договорів позики, особливо на значні суми, завжди слід вимагати письмову згоду обох з подружжя. Це убезпечить від можливого оспорення договору в майбутньому.
Для громадян: Перед тим, як брати або давати в борг значну суму, варто обговорити це з чоловіком/дружиною та отримати письмову згоду. Це допоможе уникнути судових спорів та фінансових втрат.