Юридичні аспекти поділу майна та боргів подружжя: Аналіз судової практики Верховного Суду

Юридичні аспекти поділу майна та боргів подружжя: Аналіз судової практики Верховного Суду

Юристи та адвокати щодня стикаються зі складними питаннями поділу спільного майна та боргів подружжя. Проблеми ускладнюються, коли виникають зобов’язання, що були взяті одним із подружжя до шлюбу, але погашалися за рахунок спільних коштів. Вебінар, організований Комітетом з цивільного, сімейного та спадкового права Асоціації правників України, надав можливість отримати роз'яснення від суддів Верховного Суду. Судді Василь Крат та Ольга Ступак, що працюють в Касаційному цивільному суді, поділилися своїм баченням та основними висновками, що сформовані судовою практикою.

Mayorov V1 1


Поділ боргів та кредитів, взятих до шлюбу

Судова практика еволюціонує, щоб знайти справедливий баланс між інтересами обох сторін. Один із найактуальніших кейсів, який зараз перебуває на розгляді Об’єднаної палати КЦС ВС, стосується можливості поділу коштів, витрачених під час шлюбу на погашення особистих зобов’язань, набутих одним із подружжя до шлюбу.

Загальне правило, яке випливає з європейських принципів сімейного права, полягає в тому, що борги одного з подружжя є його особистими. Погашення таких боргів має здійснюватися за рахунок особистого майна. Проте, якщо для погашення зобов’язання використовувалися спільні кошти, інший із подружжя має право на грошову компенсацію. Об’єднаній палаті КЦС ВС належить вирішити: чи має інший з подружжя право лише на грошову компенсацію, чи може претендувати на частку в майні, придбаному за рахунок таких кредитних коштів?

Що стосується згоди на укладення правочинів, Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 713/285/2012 зробив важливий висновок: для укладення договору позики згода другого з подружжя не потрібна. Суд пояснив, що особа, яка бере кошти в борг, не розпоряджається спільним майном, а лише стає учасником зобов’язальних правовідносин.

Водночас, Велика Палата ВС розглядає питання, чи можуть бути визнані недійсними договори позики на значні суми, якщо їх укладено одним із подружжя без згоди іншого. Це рішення буде мати значний вплив на судову практику.


Солідарна vs. Часткова відповідальність

У сфері зобов'язань подружжя діє презумпція часткового зобов’язання, що означає, що кожен із подружжя відповідає за свої борги окремо. Однак, існує важливий виняток: солідарна відповідальність виникає, коли зобов’язання виникли в інтересах сім’ї. Це правило було підтверджене у постанові Великої Палати ВС від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц. Наприклад, якщо кредит було взято для придбання квартири, де планувалося проживання сім'ї, то це зобов'язання буде вважатися спільним.

Судді звертають увагу, що у таких випадках важливо встановити, яка частина боргу була погашена за час шлюбу, а яка – вже після його розірвання. Залежно від цього, може бути здійснено відповідний перерозподіл майна та боргів.


Фраудаторні правочини та зловживання правом

Верховний Суд активно бореться зі зловживанням правом при поділі майна. Це стосується випадків, коли один із подружжя, або обидва, використовують поділ майна для уникнення сплати боргів. У таких випадках суд може визнати подібні правочини фраудаторними (здійсненими з метою обману кредитора) і стягнути борг із майна, яке було поділено.

Суддя Ольга Ступак також наголосила на важливості для юристів «думати наперед» про наслідки прийнятих судом рішень. Наприклад, якщо клієнт отримує у власність квартиру, за яку ще не виплачено кредит, іпотека на це майно не припиняється. Це означає, що банк може звернути стягнення на квартиру у разі невиконання зобов’язань. Тому важливо не лише виграти справу, а й забезпечити, щоб рішення суду дійсно захищало інтереси клієнта в довгостроковій перспективі.

Висновок

Судова практика у справах про поділ майна та боргів подружжя є динамічною та складною. Рішення Верховного Суду спрямовані на встановлення балансу між законними інтересами сторін та запобігання зловживанню правом. Висновок із судової практики та обговорень полягає в тому, що кожен випадок є унікальним, і для його вирішення необхідно враховувати всі обставини, зокрема джерело походження коштів, мету їх використання та добросовісність сторін.